Земля, тут, можливо і не мед, однак солодкі відчуття, вам гарантовані від подорожі цими неперевершеними, горбистими місцевостями… Що тільки тут не побачиш? Флора і фауна радують око рідкісними екземплярами, що живуть в унікальній екосистемі своїм розміреним, та повним пригод життям. Так, це Медобори, унікальна заповідна територія, якою можна подорожувати цілу вічність…
Як заповідник, територія Медоборів, юридично визначилась у 1990 році. Зараз заповідник займає велику територію Густянського і частково Підволочинського районів Тернопільщини. Уже за незалежності, у 2000 році, указом президента територія заповідника була значно розширена.
Чому «Медобори»? Назва походить від широкого розповсюдження, тут, медоносних рослин. Рельєф заповідника є різноманітним і вважається складним для пересування. Його основою є – товтри. Як відомо. Товтри – це гори, які утворились не через тектонічні процеси, а в наслідок біологічних процесів. Саме тому, Медобори і є унікальними у своєму роді. Їхнє формування відбувалось 15-20 мільйонів років назад, під час зникнення доісторичного Сарматського (скіфського) моря. Ці гірські утворення можна порівняти з підводними кораловими рифами.
Найвищою точкою Медоборських гір є Богит, її висота 414 метрів. Це давнє і сакральне місце має виняткову історичну пам’ять та культурне значення. Наприклад, саме неподалік від гори, у річці Збруч знайшли славнозвісного дохристиянського ідола Святовида. Після проведених історично-археологічних досліджень, стало зрозуміло, що саме на горі Богит впродовж багатьох століть існувало язичницьке капище. Довкола культового місця розкинулось городище. Під час розкопок було виявлено житлові землянки віком у 1500 -2000 років. Тут знайдено безліч артефактів сакрального призначення. Вважається, що Богит був одним із центрів духовного життя прадавніх слов’ян. Можливо гора колись, також виконувала оборонну функцію, так як у її структурі присутні печерні утворення.
Із ланцюга гір, в особливий спосіб, можна виділити вершину з назвою Гостра Скеля. Назва походить від її вигляду. Гострі скелі формують її підніжжя, а сама гора утворює плато площею в 8,6 гектар. Унікальність та винятковість Гострої Скелі полягає у її біологічному наповнені. А саме, у поширені тут рідкісних рослин, що занесені до червоних книг України та Європи. Тут росте містична «Неопалима купина», яка насправді є ясенем білим. Також широко розповсюджений австрійський змієголовник, ковила волосиста та пірчаста.
Медобори, чомусь притягують до себе релігійних і віруючих людей. Так було дві тисячі років назад, так є і до нині. Неподалік від села Кренцилів, знаходиться печера, котра носить назву – Пуща відлюдника. Старі люди розповідають, що колись, у 19 столітті, сюди прийшов самітник і протягом чотирьох років довбав собі печеру у місцевій скалі. Після того як закінчив він роботу, то прожив іще там сімдесят років. Впродовж всього свого перебування у печері самітник молився. Багато місцевих приходили до нього за молитвою, оздоровленням чи просто за порадою…
Десь на половині шляху до Пущі відлюдника, подорожуючі мають змогу знайти іншу печеру. Вона сьогодні є закритою, так як може нести певну небезпеку для життя. Глибина цієї печери 30 метрів, на її дні знаходиться підземне озеро. Відомо, що на цій території колись знаходилось славнозвісне місто – Звенигород. Саме тут, чи не найдовше практикувалось язичництво.
Медобори надзвичайно багата місцина на різноманітних представників фауни. Висока концентрація лісів, дала змогу розмножитись тут багатьом видам хутрового звіра. Більшість із представників є також занесеними до «Червоної Книги». Подорожуючий Медоборами, матиме змогу побачити козуль, кабанів, лисиць, борсуків та ще близько сорока видів савців. У водоймах розповсюджені різноманітні риби та земноводні. Під час походів слід остерігатись плазунів, так як, серед них присутні отруйні змії. Якщо, хтось думає побути в Медоборах в тишині, то вам не сюди… Тут налічується близько 190 видів різноманітних птахів, котрі наповнюють простір неповторними співами та перегуками.
Подорожувати Медоборами варто в будь яку пору року. Весною повітря наповнене пахощами цвіту дерев, літо буянить зеленню та різноманітною травою, осінь вражає переливом своїх барв… Зима тут особливо унікальна, хоча і може нести чисельні небезпеки, тому наполегливо рекомендуємо подорожувати заповідником із інструкторами.
Туристу в Медоборах слід остерігатись ряду хижаків, особливо зимою, а також в багатьох випадках підступного рельєфу.
У довколишніх селах, мандрівник, завжди зможе поповнити свої запаси провізії, а також переночувати, хоча ночівля під зорями на вершині пагорба, буде більш зворушливою та цікавою…
Найоптимальніше, для початку туру Медиборами, буде стартувати у селищі Гримайлів, Гусятинського району, Тернопільської області. Через селище проходять залізничні колії, що дозволяє добратись до нього з Тернополя та з Теребовлі. Також через селище курсують регулярні рейсові автобуси з Тренополя до Гусятина.
Адреса адміністрації заповідника:
Вул. Міцкевича, 21,
48210, смт. Гримайлів, Гусятинський район, Тернопільська область,
тел/факс: (03557)3-12-93
http://www.ukrain.travel/dr-uk/3123-pryrodnyj-zapovidnyk-medobory.html
http://ukrainaincognita.com/ternopilska-oblast/pidvolochynskyi-raion/pryrodnyi-zapovidnyk-medobory
http://www.infotour.org.ua/turyzm/zapovidnyk-medobory
