Озеро Синевир знаходиться в Карпатах на висоті майже 1000м над рівнем моря.
Найбільша глибина озера від 19 до 23,5 м, площа до 7 га. Проточність води забезпечується Синевирським потоком, який витікає через ущелину в дні і виходить на поверхню на 60 м нижче кромки чаші озера.
Від села до озера веде вузька доріжка.
Влітку 2018 року озеро Синевир стало одним із місць знімання американсько-українського художнього фільму "Захар Беркут", режисерів Ахтема Сеїтаблаєва та Джона Вінна.
Особливості місця:
Найбільше озеро Українських Карпат.
Висота над рівнем моря 989 м.
Максимальна глибина 22 м, середня 8-10 м.
Площа поверхні 4 - 7 га.
Синевир є унікальною саморегулівної системою. Старожили не пам'ятають щоб навіть в роки сильних дощів, танення снігів і паводків озеро виходило з берегів.
Кількість води, яка витікає з озера, функціонально пов'язана з припливом. Лише рівень води піднімається до 4-4,5 м, приховуючи під собою острів.
Легенда про озеро Синевир
У давні часи була у графа красуня-дочка Синь. Дівчину звали так тому, що в очах її, здавалося, була зібрана вся синь бездонного карпатського неба. Одного разу Синь відправилася з батьком у гори. Поки він перевіряв роботу лісорубів, дочка збирала на поляні квіти. Її слуху долинули чарівні переливи сопілки. Дівчина пішла на ці звуки. На галявині юнак грав на сопілці. Побачивши її - перестав грати.
- Хто ти? - Здивовано запитав він.
- Я - Синь. Ці гори і ліси належать моєму батькові. А ти хто?
- Я - Вир, пастух графа.
Дівчина попросила його грати ще і ще... і в лісі довго лунали чудові мелодії.
Під вечір Синь попрощалася з Виром, пообіцявши незабаром навідатися. Через деякий час граф знову приїхав у ці місця і Синь зустрілася з Виром. Все було як і перший раз. Молоді люди полюбили один одного і почали зустрічатися.
Графу донесли, що його дочка любить простого пастуха. Граф заборонив дочці зустрічатися з Виром. Але хіба знайдуться сили, які перемогли б кохання? Не зупинили Синь заборони батька, не налякали Вира погрози графа. Тоді граф наказав убити пастуха.
Чекаючи кохану Вир сидів на галявині і грав. Графські слуги зіштовхнули на нього з високої гори величезний камінь...
Почувши страшну звістку, Синь побігла через гори і ліс до місця загибелі коханого. Обняла дівчина камінь-могилу і гірко заплакала. Дівочі сльози лилися і лилися, поки не затопили всю поляну і саму Синь, утворивши озеро, яке люди назвали СИНЕВИР.
Вода в озері синя, як небо над Карпатами, як очі Сині, а острівець посеред озера - це верхівка каменя-могили Сині і Вира ... "
Як добратися?
Потрапити до озера – то ціла наука...
Пряма маршрутка до села Синевирська Поляна, з котрого можна піднятися до знаменитого Морського Ока, з Ужгорода їздить усього раз (!) на день. Проте й ця одинока приїжджає до кінцевої зупинки близько 21 години. На прибулого о такій порі гостя чекає лише одна "розвага" – пошук, де б заночувати, й торг із місцевими власниками сільських садиб за більш-менш адекватну ціну.
Місця під намети годі знайти. Такий студентський економваріант з ночівлею біля Синевиру проходить не завжди. Майже всі галявини коло озера в табличках "Приватна територія". Не розкладати ж палатку в глухому лісі на крутосхилі в 45 градусів! Залишається домовлятися з котримсь із місцевих Карабасів Барабасів, на чиї землі падають знесилені від пошуків туристи.
"Цивілізованого" місця під кемпінг (з лавицями, столом, місцем для вогнища й туалетом) біля Синевиру облаштовувати ніхто не поспішає. Бо хіба ж це на руку тим самим Карабасам Барабасам?
Ось такі справи...
.jpg)
