Колись давно, ще в Київській Русі, існував мало відомий регіон, що, одначе, знаходився прямо в центрі сучасної України. Це була Болохівська землі. Декілька разів її згадують, як прикордонну між Київськими землями і Волинню. Однак, подальша історія цієї землі, як і її столиці ,вкрита таємницею. Лише згодом, вже в роки литовського правління, столицю Болохів відновлюють і перейменовують на Любар. Так починається життя цього маленького та цікавого волинського містечка.
Дата заснування: 1350 рік
День міста: -
Населення: 2178 чол.
Загальна площа: 2.2 км?
Селище, що зараз носить назву Любар, було побудоване на річці Случ ще у далекому середньовіччі. Тоді воно називалося Болохів, так згодом назвуть всі навколишні землі. Це була таємнича земля, оскільки про неї мало писатимуть в літописах й достеменно не відомо, хто нею правив і як вона розвивалася. Вперше воно було згадане у 1150 р. в Іпатіївському літописі. Відомо, що у деякі періоди свого існування Болохів за розмірами перевершував навіть Київ.
Багато вчених вважають, що ця земля утворилася ще до Київської Русі, з союзу племенем дулібів і волинян, який в подальшому розпався й зник з історії. Можливо, саме в формі болохівської землі він влився в Русь. Відомо, що Болохів здавна воював з князями Галицькими. Ця ворожнеча була настільки важкою і тривалою, що під час навали монголів болохівці пішли на певну співпрацю з противником і без проблем прийняли його владу.
Результатом стало те, що Галицько-Волинське князівство в час свого відновлення не забуло своїм землякам гріхів, і Данило Галицький неодноразово ходив походами на русичів-зрадників. Походи галицько-волинського війська і його періодичні війни з монголами остаточно зруйнували цей край, в тому числі під час однієї з безіменних воєн зникнув сам Болохів.
Та, як це часто трапляється в Україні, старе місто, що було зруйноване в минулому, знайшло свою реінкарнацію в майбутньому. Відновлення міста почалося разом з експансією литовських князів Гедиміновичів до Русі. Любар, спадкоємець Волинського удалу, отримав величезні земельні наділи на західних теренах Русі, а центром свого удільного князівства зробив містечко Любартів, відновлений Болохів.
В місті було закладено потужний замок, але він, як і саме місто, овіяний швидше спогадами й оповідями ,ніж реальними свідченнями і у XVII століття він остаточно губиться в історії. Першим відомим храмом був закладений ще за Любарта храм святого Дмитра.
Після Люблінської унії територія сучасної України опинилася під владою Королівства Польського. Любарт не став виключенням, як одне з основних міст Волині через деякий час його було приєднано до Острозької ординації(1589 рік). Це була держава в державі, що належала Волинським князям Острозьким. Вони були власниками більшої частини воєводства, їм підкорялося велике надвірне військо, вони вершили свій суд, мали свої податки, казну і часто навіть вели власні війни.
Згодом місто, що було розташоване на обох берегах Случі, розділилося. Стара частина увійшла до Кременецького повіту Волинського воєводства, а новозаселена частина на правому березі увійшла до Київського воєводства. Потім місто включили до складу коронних земель і передали у володіння роду Любомирських, після яких воно мандрувало ще кількома родами.
У той час в місті активно будують католицькі храми, монастирі, синагоги. До наших днів зберігся костел Архангела Михаїла. Також там існував кляштор домініканського ордену, та його було зруйновано козацькими загонами Богдана Хмельницького.
Значний вплив на місто справила саме Хмельниччина. Сталось так, що місто опинилось на кордоні між Військом Запорозьким і Річчю Посполитою. Стара його частина ще залишилась у складі шляхетської держави, а нова вже була козацьким містечком. На деякий час тут навіть засновувався Любарський полк, однак його було розформовано за Зборівським договором, а містечко стало сотенним.
Після війни у місті будується одна з найголовніших сучасних пам’яток, будинок Василіанського монастиря. Василіани – це був монарший орден греко-католицької церкви(яка тут домінувала до приєднання Правобережжя до Російської імперії). Його потім перетворили на приміщення технічного ліцею, яким він і є зараз. Окрім цього, у місті розташовано прекрасний палац графині Понінської.
Згодом, після приєднання містечка до імперії, всі установи уніатської церкви було ліквідовано й передано православній, таким чином регіон знову повернувся до стану перед Хмельниччиною і продовжив розвиватися в рамках решти Наддніпрянщини. Таким ми знаходимо його і зараз, невеличким волинським містечком, що ховається серед густих лісів і зовсім не показує частиною якої древньої історії воно є.
Зараз Любар - це невеличке селище міського типу на Житомирщині. Типовий представник старовинної міської культури Старої України. Мало, що нагадує зараз про його славні часи, хіба залишки синагоги та приміщення Василіанського монастиря, що зараз виконує функцію технічного ліцею. Та все ж сюди варто заскочити, щоб переконатися в тому, що досі залишилися в Україні такі віковічні міста, хай і маленькі й непомітні зараз.
Найпростіше відправитися в дорогу з Житомира дорогою Н-03 або Р-32 з Бердичева на схід. Для цього вам пригодиться власний автомобіль або навіть краще, велосипед!
13100, Житомирська обл.,
Любарський район,
смт. Любар,
вул.Леніна, 36
http://ukraine.kingdom.kiev.ua/region/05/lyubar.php
http://www.castles.com.ua/lubar.html
http://istvolyn.info/index.php?option=com_content&task=view&id=393&Itemid=25
