Рахів – здавна був одним з центрів Гуцульщини. Це красиве гірське містечко неодноразово асоціювали з Парижем і хоча порівняння це страшно банальне, бо таких-от «Парижів» по світу сотні, та вони схожі самобутньою і ні на що не схожою місцевою атмосферою. А у всьому іншому, зрештою, Париж – «французький Рахів».
Дата заснування: 1447 рік
День міста: 29 вересня
Населення: 15 тис.
Загальна площа: 5,68 км?
Місто було засноване десь приблизно у 1447 році, тоді цей край активно розвивався як порубіжжя між двома потужними королівствами -Польським і Угорським. Іронічно, що правителі обох носили номінальний титул «королі Русі».
Походження назви, як і у більшості таких міст, достеменно не відоме. Якщо йти за очевидною версією, воно походить від імені таємничого Раха. Хоча, здається значно більш імовірною є версія про походження від слова «рахувати». Оскільки місто довгі століття було природнім прикордонним пунктом між двома сторонами Карпат і країнами, що ними володіють тут могли збирати мито на товари.
Крім цього, тут активно працювали контрабандисти, практично у всі часи вони ходили тутешніми лісами й горами. До того ж, в горах періодично з’являлися банди опришків, в тому числі, легендарного Олекси Довбуша. Як в бачите, причин рахувати гроші, при чому як свої так і чужі, у цьому місті було безліч.
Поруч з містом тут протікає річка Тиса. Перший, ще дерев’яний міст через неї було побудовано у 1782 році. Довгі роки це була найзручніша переправа через річку в околицях, тому вже в кінці 19 ст. у 1895 році вже по новому мосту було проведено залізничну лінію, що пройшла через місто.
У цей час Рахів став одним з туристичних центрів імперії Габсбургів. Саме в останні десятиліття 19 століття у Європі почали цікавитися життям гуцулів і тисячі туристів ринулись побачити цей останній заповідник природнього життя у модерній індустріальній Європі.
Особливо багатьох гостей дивував музичний інструмент ,традиційний для гір – трембіта. Вона довжиною сягала 3,5 метрів і одними своїми розмірами вражала. Не менш вражаючим був її звук. Він з легкістю мандрував горами, відлунюючись і даючи знати гуцулам про різні важливі події в їх житті. Її функції, часто, були дуже навіть практичними. Звук трембіти повідомляв про небезпеку, про смерть односельчан, про загальні збори і таке інше. Згодом ці функції почали виконувати дзвони.
Після 1919 року місто перейшло разом з рештою Закарпаття до Чехословаччини. Цьому регіону, мабуть, найбільше пощастило з усіх українських земель. Ліберальне управління Чехословаччини, навіть за умови тоталітарного міжвоєнного періоду було раєм земним порівняно з тим, що відбувалося у Галичині і Великій Україні.
І нарешті через сімдесят два роки, у 1991 році Україна стала незалежною, а Рахів навіки став її невід’ємною частиною. Зараз цей захопливий куточок карпатської екзотики відкритий для усіх охочих, достатньо лише сісти на поїзд і проїхатись старовинними, проведеними ще австрійськими інженерами, коліями і прибути до цього маленького, але гостинного міста.
Ця місцина на березі річки Тиси лежить в самому центрі Карпат і, кажуть, в географічному центрі Європи. Звісно у геодезистів свої методи і свої аргументи, але місцеві жителі переконані, що він саме тут, а не десь під Вільнюсом.
Кругом вас тут буде оточувати дика природа й гори тож стати табором можна практично будь-де. Та слід бути оборежними в Карпатах значно більше диких тварин ніж більшість українців звикли бачити.
Містечко розташоване глибоко в горах тому найкраще туди діставатися залізницею, котра, на щастя, проходить через нього. Крім того цікавим була б піша прогулянка горами з переходом через Рахів.
http://www.rakhiv.com/index_ua.php?page=Photo-Rakhiv
http://www.castles.com.ua/raho.html
http://www.rakhivplai.com/
