Чомусь, коли думаєш про смарагдові виноградники,в першу чергу згадуєш сонячні рівнини Бургундії і Провансу, згодом в голові виникають образи північної Італії і далекі відгуки Вірменських долин. Та зовсім поруч з нами, серед мальовничого Закарпаття, знаходиться справжнісінький виноробський рай – Виноградів.
Дата заснування: 1262 рік
День міста: 28 серпня
Населення: 25,4 тис.
Загальна площа: 32,09 км?
Виноградівський район – один з найтепліших в Закарпатті і Україні взагалі. Сніг тут вельми рідкісний гість, не зважаючи на таку близькість до блискучих гірських вершин. Люди давно заселили цей ласий шматочок землі, недаремно саме на Закарпатті знайшли найдавнішу стоянку пралюдей в Україні.
Важко встановити, коли на цій території з’явилося перше поселення, дехто,ґрунтуючись даними «Хроніки» Аноніма, веде історію міста з 903 року. Найдавнішою пам’яткою у місті залишаються руїни замку на Чорній Горі. Його стара частина побудована приблизно у XIV ст..
Усі ці землі в той час входили до складу Угорського Королівства. Довгий час ним правила власна династія Арпадовичів та, як і всі середньовічні династії, вона обірвалась. Їх наступниками, за рішенням Папи Римського, стали неаполітанські королі з роду Анжу.
Новий король Угорщини Карл І Роберт подарував замок біля Чорної гори і місто Севлюш феодалу Беке Боршо. Та згодом Беке приєднується до потужної феодальної опозиції королю і його замок стає одним з центів фронди.
Повстання придушують, замок руйнують в результаті штурму, а право власності на цю місцевість вже король Сигізмунд Люксембург передає барону П. Перені. Саме він розбудовує на місці зруйнованого дерев’яного замку якісно нове кам’яне укріплення.
Згодом рід Пероні вгас через смерть спадкоємця в бою з турками, а замок перейшов у володіння монахів францисканців, які перетворили його на монастир і осередок католицизму в краї. В епоху реформацію ця місцевість часто зазнавала нападів через конфлікт схильної до протестантизму еліти країни й місцевих монахів.
Перманентна боротьба за володіння цим виноробським краєм велася достатньо довго, аж поки у 1672 році в розпал воєн Священної Ліги з Османською імперією, замок не був остаточно зруйнований і залишений.
Зараз від нього залишились лише руїни деяких стін, і вже важко уявити собі його колись могутню чотирикутну форму, п’ять бойових веж і парадні ворота, прикрашені гербом місцевих феодалів, на котрому зображено: рибу, вежу і річку. Це були символи багатства і значущості цього місця, як одного з пунктів транспортування солі по Тисі.
До речі, гора, на підніжжя якої й знаходиться замок, є не чим іншим, як погаслий вулкан. Зараз, окрім руїн, укріплення його стіни поросли величезною кількістю виноградників, від котрих власне й походить як стара назва містечка поруч, так і нова.
З гори відкриваються чудові краєвиди на навколишні долини й гори, тому дуже варто витратити трішки часу й піднятися на неї. Знизу ж знаходиться виноробний завод і його погреби, що тягнуться на десятки кілометрів й ховають у своїх глибинах велику кількість п’янких запасів. Варто також витратити час на їх дегустацію.
Окрім прогулянок містом варто присвятити час тому, щоб видертись на Чорну гору, що височіє на населеним пунктом і оглянути руїни стародавнього замку. Зрештою з гори відкривається просто чудовий пейзаж зелених виноградників і містечка на рівнині, а з іншого боку можна помилуватись пейзажами берегів Тиси.
Доїхати можна трасою М-23 з Берегового(куди просто дістатись з Мукачева) або ж Н-09 з Хуста. Також у містечку знаходиться залізнична станція тож зручним транспортом є приміська залізниця.
http://www.vynohradiv.info/
http://www.castles.com.ua/vy.html
http://www.travelua.com.ua/zakarpattya/vinogradivskij/vinogradiv.html
