Галичина – це особливе місце, навіть в рамках України. Чеський письменник Ярослав Гашек колись сказав: «Немає на світі нічого величнішого, ніж та ідіотська Галичина». Справедливі його слова чи ні, судити вам ,читачу, та для того, щоб зрозуміти цю землю потрібно повернутись до її коренів, до стольного града Галича – міста солі, галок і хороший людей.
Дата заснування: 898 рік
День міста: Друга неділя вересня
Населення: 6,4 тис.
Загальна площа: 24,67 км?
В ті древні часи, коли поляни з древлянами ще тільки чублись в поліських лісах, на території сучасного Галича і Західної України жили племена білих хорватів. Це були родичі тих хорватів, що нині ніжаться під середземноморським сонцем. Мало хто знає, але їх першою батьківщиною в Європі стала широка рівнина за Карпатськими горами.
Князі Володимир і Ярослав підкорили своїй волі всі слов’янські племена Русі і створили єдину державу в центрі з Києвом. Їх володіння на заході довго були власністю великого князя ,аж поки три бунтівних брата Ростиславовича, яких залишили без спадщини, не відвоювали і не почали княжити тут.
Син одного з них, Володимир Володаркевич став першим володарем спільного князівства з центром у Галичі. Тоді, у 1141 році й розпочинається історія цього міста і регіону, який раніше називався Червенська Русь.
Є різні версії походження слова Галич. Найпоширенішими є дві гіпотези: перша вважається більш науково обґрунтованою, а друга чимось романтичнішою і ближчою для місцевих жителів. Згідно з основною версією, назва «галич» походить від назви кельтських племен галлів, які у древні часи проходили цими землями.
Старовинні кельтські племена залишили багато своїх топонімів Європою, тому було б не дивно, якби один з них залишився в Україні. Однак, є й інша версія. Згідно з нею, назву місту дали від птахи - галки. Цей птах, дуже схожий на ворону, є давнім мешканцем цих земель. Своєю впертістю, терплячістю, витривалістю він чимось нагадує місцевих людей, не даремно його помістили на гербі міста.
Та повертаючись назад до древнього стольного граду Галича, варто згадати його найвеличнішого володаря – Ярослава Осмомисла. Одного з найзначніших правителів на Русі, князя, відомого своєю мудрістю і силою на всю державу. За його правління столиця – Галич, здобула найбільшого розквіту.
На жаль, з Руського Галича не залишилось майже нічого, лише рельєфні сліди валів та церква святого Пантелеймона, храм якого у 1194 році збудували за наказом Романа Мстиславовича, знаменитого Волинського князя, наступника Ярослава.
Якісно новою сторінкою з життя міста стало завоювання Галичини Казимиром Великим Королем Польським. Це була доба великих змін, доба коли із залишками монгольських туманів зникали сліди руського спадку. Коли на місці княжих дитинців і дерев’яних теремів будували кам’яні замки і фортеці. В державу прийшла нова династія, а Русь знову повернулась до Європи.
Згодом Галич розвивався так, як і більшість міст Руського воєводства. Він багатів від торгівлі і ремесел. Міське життя вирувало на ринковій площі, поблизу Ратуші, а навколишні квартали забудовувались житлом багатих міщан. До наших днів збереглось лише кілька кам»яниць в центрі, які, одначе, додають місто того ренесансного шарму і відчуття старовини ,якого так бракує багатьом містам.
Галич має чим здивувати. Саме місто знаходиться біля руїн колись могутнього замку, на березі могутнього Дністра. В центрі зберігся чудовий костел часів Речі Посполитої, а зовсім поруч знаходиться заповідник "Стародавній Галич" де можна побачити храм Пантелеймона - одну з небагатьох пам'яток Галицько-Волинського князівства, що досі існують і багато інших цікавих будівель, а також помилуватись неповторною природою берегів Дністра.
Автомобілем зі Львова або Івано-Франківська трасою Н-09.
Маршрутками або автобусом з Івано-Франківська.
З Києва найкраще добиратися залізницею (поїзд № 43 Київ – Івано-Франківськ).
Залізничний вокзал у Галичі розташований неподалік від центру – потрібно лише перейти або переїхати міст через Дністер.
http://www.galych-rada.gov.ua/miska-dovidka/derzhavni-ustanovy-mista/
http://www.galych-rada.gov.ua/
