Деревина здавна була будівельним матеріалом, поширеним в українців. Воно й не дивно, живучи серед величезних лісових масивів люди звикли до цього матеріали і з радістю ним користувались. Довго з нього робили все -від хати до церкви, аж поки з Візантії не прийшла мода на кам’яні храми. Таких ставало все більше і більше, та залишилась ще місцина де продовжували жити старовинні дерев’яні споруди. Цим місцем стали широкі Карпатські долини.
Дата заснування: 1656 рік
Початок роботи: 09:00
Кінець роботи: 18:00
Стан місця: Відмінний
Одним з таких храмів є церква святого Юра в Дрогобичі. Вона цікава тим, що належить до старовинної традиції гуцульських храмів і була побудована в селі Надіїв на Івано-Франківщині. У 1656 році жителі Дрогобичі за сіль викупили храм і на возах перевезли до свого міста. Нова церква мала замінити попередницю, котра згоріла.
Для того, щоб зрозуміти, яке дивовижне ставлення була у людей до цих споруд, потрібно зрозуміти як і для чого їх будували. Християнська сторона повністю зрозуміла, але не вона була тут ключовою. Традиції будівництва з дерев’яних зрубів зародились на Русі ще задовго до християнства. Можливо, вони були тут ще до утворення будь -якої держави.
Дика навколишня природа, особливо ліс, сприймався слов’янами як дещо вороже і небезпечне для них. Для того, щоб подолати цю ворожість, людина прикладала свою силу та спритність. Вона рубала величні сосни і смереки. Обробляла їх поверхню, надавала зручного вигляду і будувала з них свій власний «світ». Світ, в котрому їй було зручно, безпечно і добре. Цей маленький світ вона готова була плекати і захищати, чого б це не коштувало.
Коли церва Юра опинилась в Дрогобичі, місцеві жителів взялись її прикрашати і вдосконалювати. До неї добудували дзвіницю, розширили іконостас, стіни і стелю почали вкривати різноманітними розписами на біблійну тематику. Деякі з них існують вже більше чотирьох століть і досі чудово виглядаються.
Взагалі, в середині карпатської церкви почуваєшся дивовижно. Запах деревини і її внутрішнє тепло надає відчуття дому. Розкішні зображення на стінах захоплюють подих. Цікаво те, що в таких місцях добре видно, як християнські мотиви переплітаються з місцевою язичницькою культурою, як вони стають одним цілим.
Таке переплітання з язичницькими мотивами не рідкість для українських теренів. Багато свят, як-от Великдень, Івана Купала, Різдво і інші, несуть в собі традиції ще багатобожжя. Ми вже й самі не помічаємо,як вдало наші предки інтегрували в рамки християнства все, у що вірили і що знали.
На відміну від своїх кам’яних побратимів, дерев’яні храми не мають такого вічного запасу міцності. Час грає не на їх користь, а до цього додайте ще небезпеку пожеж і інших катаклізмів і зрозумієте, чому їх залишилось так мало. Та й більше їх не стає ,бо вже нікому будувати такі шедеври. Отож, не варто втрачати свій шанс доторкнутися до історії ,допоки вона не вислизнула з наших пальців.
Церква знаходиться на території Дрогобича де і можна заночувати. Відвідувати варто в будні дні або ж достатньо цікаво побувати підчас святкової служби.
Вартість вхідних квитків:
Дорослий — 10 грн.
Дитячий — 3 грн.
В сам Дрогобич спокійно можна дістатися за допомогою залізниці або автомобільного транспорту з усіх кінців облісті чи інших регіонів.
Львівська область
м. Дрогобич
Церква Св. Юра — вул. Солоний ставок, 25
Церква Воздвиження Чесного Хреста — вул. Зварицька, 9
Тел.: +38 (03244) 2-26-39
http://haidamac.org.ua/2009/12/drohobych2_1/
