Десятки років Холодної війни, найкращі розуми планети билися над тим ,як ефективніше знищувати одне одного. Іронічно, але найнебезпечніша у світі зброя з часом стала найефективнішим миротворцем, що раз і назавжди поклав край війнам між розвиненими країнами. Про що це ми? Звичайно ж про ядерну зброю. Зараз в Україні немає жодної ракети з ядерною боєголовкою, але так було не завжди…
Молоде покоління про це вже майже не знає, але в перші роки своєї незалежності Україна була просто таки атомним велетнем. Нашого запасу ядерних боєголовок вистачало, щоб покрити планету золотистою скоринкою(3 місце по розмірах боєзапасу). Та Україна, як мирна країна, вирішила відмовитись від настільки небезпечного «інструменту» в обмін на гарантії своєї недоторканості. Досі ніхто не повторював цей безпрецедентний крок.
Сотні боєголовок перевезли в Росію де їх знищили, а Україні за це передали паливні елементи для АЕС. Ракети(які вироблялись в Дніпропетровському «Південмаші» і КБ «Південному») переобладнали і почали використовувати як космічні носії, а наземні бази і пускові шахти ліквідували. Одна така база знаходилась в Побузькому, Миколаївської області. Тут було створено Музей ракетних військ стратегічного призначення.
В часи СРСР це був один зі стартових майданчиків для стратегічних ракет 43 ракетної армії. В шахті, на глибині 35 метрів, під захисним ковпаком, знаходилась ракета РС-22. Поряд знаходився командний центр, де постійно чергували офіцери-ракетники, і все необхідне для запуску ракети.
Важко десь так добре відчути атмосферу холодної війни як тут. Уявіть собі: закритий підземний бункер, абсолютно відрізаний від решти світу, і в його глибині зброя, здатна в мить спопелити місто розміром з Київ. Просто так, безслідно - було місто, а за мить лише обвуглена рівнина.Такий стартовий майданчик був не єдиний, вони були розкидані по всій території України, в найбільш неочікуваних місцях.
Багато письменників описували ,у свій час, сценарій ядерної війни. Стовпи полум’я на стартових майданчиках, рої крилатих ракет, бойові клини стратегічних бомбардувальників. Перші декілька хвилин панує мовчанка, чути як пульсує кров в скронях, а потім- спалах.
Перші вибухи почнуться через 5-10 хвилин, найкраще їх буде видно з космосу. Десятки яскравих крапок з’являтимуться і зникатимуть повсюди. На місці кожної виростатиме сірий, радіоактивний «гриб», а потім все гасне. Країна за країною, континент за континентом, спопеляються електромережі під впливом електромагнітних імпульсів. За півгодини вогні земних міст згаснуть, а обрій повільно затягне темними хмарами попелу.
Наступні дні земля палатиме. На місцях вибухів вигорить або розплавиться все, що має температуру плавлення нижче мільйона градусів. Ліси, наче ті сірники, спалахуватимуть один за одним. Сотні річок і озер випаруються за декілька секунд. Про те, що в цей час буде з людьми, краще не думати. Хороший приклад нам дають японські міста Хіросіма і Нагасакі.
Саме там люди стали свідками феномену «втрачених тіней». На сходах банку, лицем до вибуху сидів чоловік. Моментальний спалах світла температурою в 1000-2000 градусів моментально спопелив його тіло, залишивши лише тінь на сходах. У ядерній війні таких тіней було б багато.
Закінчиться все так само швидко, як і почалось. Все, що може горіти вигорить. Гроза змиє попіл з застиглого каменю, а сонце спробую пробитись через холодні й чорні хмари диму, щоб освітити безмовну пустку. Тільки навряд чи хто його вже побачить.
На наше щастя, людство не пішло за таким сценарієм, та ядерна зброя досі надійно схована за сталевими люка і вічно готова до бою. Правда, не в Україні. У нас залишився музей і згадка про те, яку могутню стихію підкорила собі людина.
Зупинятись на довго в цій місцевості немає особливого сенсу, але відвідати музей просто необхідно. Повний квиток коштує 20 грн., для дітей 10 грн. + екскурсії ще 40 грн. В ході екскурсії можна побачити зовнішню частину ракетного компелексу з люками, які закривали шахту. В середині, десятки метрів під землею, знаходилась ракета з ядерною бойовою частиною. Від шахти тунель веде до захищеного контрольного пункту де й власне знаходилась "червона кнопка".
Крім цього на поверхні є чудова колекція різних ракет(вже знешкоджених) як стаціонарних та і на мобільних платформах. Тут можна побачити їх в розрізі, а також окремі частини, як от: двигуни, бойові частини, корпусти ітд...
тел.: (05161) 7-39-72, 6-54-27,
факс: 7-32-30
http://www.mandry.org/?p=334
