На південному березі Дніпро-Бузького лиману знаходиться непримітне зараз місто – Очаків. У наш час ця назва викликає лише сумнівні асоціації з шкільним курсом історії, а чотири віки тому фортеця Ачі-Кале(«фортеця біля моря») була справжніми воротами, що відкривали шлях з Дніпра до Чорного моря.
Фортеця була побудована в околицях старовинної Ольвії, правда, засновники про це і не здогадувались. Наказ про її зведення віддав Литовсько-Руський князь Вітовт Великий. В той час його війська підійшли до самого узбережжя Чорного моря. Щоб мати змогу контролювати його і оборонятись від татар, князь створив цілу мережу прибережних фортець. До них належали Дашів(пізніше Очаків), Соколець, Каравул, Білгород, Кацюбіїв(сучасна Одеса).
Однак, у долі були свої плани щодо регіону, тому, після поразки литовців під Ворсклою, татари під проводом новоутвореної династії Гіреїв відвоювали регіон разом з укріпленнями. У 1492 році на місці фортеці Дашів Менглі Гірей наказав закласти Фортецю над Морем – Ачі-Кале. Українські козаки, часті відвідувачі тих місць, не завжди добре вимовляли татарські назви, тому перекрутили назву на свій лад Очаків.
З Очаковом пов’язана одна з перших згадок про козаків- у 1493 році новозбудовану фортецю вже встигли спалити авантюристи під проводом Богдана Глинського. Хан у документах називав їх «козаками черкаськими». Можливо назва пов’язана з татарською гіпотезою походження слова «козак» , як вільний і озброєний вершник.
Взагалі, на долю Очакова випали бути спостерігачем тривалих і взаємних стосунків між козаками і татарами. Всі сто років після заснування до фортеці регулярно навідувались козацькі загони. Звідки така зворушлива близькість?
Все дуже просто – козаки, відправляючись у свої морські походи, мусили минати гирло Дніпра, яке фортеця охороняла. Підставляти тіла під кулі козаки не любили. Тому часто виходили в море вночі, або ж тягнули чайки сушею, а щоб не залишати ворога в тилу, фортецю спалювали і йшли далі в похід. Часто гарнізон встигав відновити укріплення і свої сили до завершення походу. Тоді козаки спалювали її вдруге.
Цей спротив міг би тривати вічно, та нічого вірного історія не знає, кінець настав і турецько-татарському пануванні над Очаковом. Протягом XVIII ст. століття Російська імперії і запорозькі козаки провели цілу серію воєн з Османською імперією за володіння Причорномор’ям.
Очаків розглядався, як один з найцінніших трофеїв і ключ для виходу в море. Тому, після майже 2 століть протистояння, фортеця ,зрештою, була взята у 1788 році силами князя Потьомкіна. На той момент Січ була ліквідована і Війська Запорозького більше не існувало, але козаки в складі Чорноморського козачого війська також брали участь в цій битві.
В подальшому місто було одним з найбільших центрів півдня України, були плани зробити його центром Катеринославської губернії і найбільшим морським портом Російської імперії на Чорному морі. Та, на жаль, місто поступилось своєму супернику - Одесі, якого успішно лобіював Дюк Рішельє. Надалі Очаків залишився невеличким губернським містечком з військовим портом і фортецею.
Зараз місто перш за все цікаве своїм унікальним розташуванням, близькістю до моря і до різноманітних пам’яток історії. Тут зовсім поряд руїни стародавньої Ольвії, острів Березань, де знайдено найдавнішу грецьку колонію, а також заповідники на Тендрівській і Кінбурнській косах.
Зупинитись на ніч можна прямо в місті або в його околицях. Оскільки місто зараз втратило військове значення і перетворилось на курортне містечко, знайти житло буде не надто важко. Відвідати варто військовий музей Суворова, музей мариністичного живопису, а також прогулятися набережною. Береги лиману живописні, дуже спокійні і тут не надто багато людей, тож чудово підійдуть для людей, що не люблять гамірні південні міста.
Доїхати до Очакова найпростіше з Одеси або Миколаєва(вартість 23 і 10 грн. відповідно) автобусом або ж власним транспортом.
http://mrada.ochakiv.info/pages/index
http://ochakiv.mk.ua/
