Кажуть, шляхи України сходяться в Каневі. Воно й не дивно - за кілька кілометрів від старовинного міста знаходиться чи не найбільша духовна святиня українців. Тут, на колишній Чернечій горі, похований Тарас Шевченко. Місце для могили було вибране зовсім не даремно, воно ідеально точно повторює опис, залишений поетом в своєму «Заповіті».
Шевченко помер далеко від України, у туманному Петербурзі, там же був похований як великий дивак і талановитий художник. Та не там йому судилося лежати. Стараннями доброго друга поета, Григорія Честахівського, його тіло було перевезено до Києва, де з ним попрощались міщани і студенти, а далі пароплавом до Канева. Тут, після прощання з ним в місцевій Успенській церкві, труну поклали на віз, запряжений не волами, а людьми, і потягли на Чернечу гору. Там і спочив «перший українець Російської імперії».
Та Канів відомий не лише як місце вічного спокою видатного художники і поета. Місто має тисячолітню історію, яка, як і в багатьох міст цього регіону, починається за правління Ярослава Мудрого. Великий князь Київський укріплював південні кордони своєї держави потужними фортецями. Так місто вперше і згадується в Печерському патерику.
Не відомо звідки точно походить назва - «Канів». Відомо лише, що назва тюркського походження і означає «місце крові» або «ханський перевіз». Обидві назви вірогідні зважаючи на те, що фортеця була побудована для захисту Києва від тюркських кочівників. Околиці Канева були тим місцем, де можна було перебратись через Дніпро і швидко підійти до Києва, тому сутички зі степовиками тут були не рідкістю.
У 1144 році Всеволод Ольгович побудував тут Георгіївський собор (пізніше перейменований на Успенський) – одну з найвідоміших пам’яток міста. На жаль, історія руського Канева закінчується разом з падінням Києва у 1240 році. Більшість жителів покидають цю місцевість, а храм, практично єдина будівля, що лишилась в околиці, залишається покинутим.
Новою сторінкою історії міста стає литовська і козацька доба. Після вигнання Золотої Орди з цих земель люди помалу повертаються у Канів. Місцевість залишається не найбезпечнішою, тому в місті концентруються авантюристи, мисливці, дрібні лицарі. В подальшому з них почнуть утворюватись перші козацькі загони.
У той час традиційними володарями Канівського староства стають сини роду Вишневецьких. Один з них, Дмитро-Байда, оточує себе козаками, що живуть у Каневі й хуторах навколо і зриває не один татарських похід на Україну. Пізніше він стає засновником першої Січі, на острові мала Хортиця. Крім нього, у місті жили і були поховані багато інших видатних козаків: Самійло Кішка, Іван Підкова.
Зараз Канів - це невеличке містечко на Черкащині, за кілька годин їзди від Києва. Поряд з ним знаходиться заповідник на Чернечій горі, присвячений Тарасу Шевченку. На його території знаходиться могила поета, а також музей. Колись на вершині гори, де розташована могила, стояв великий залізний хрест. В радянський час його змінили на традиційний «вусатий » пам’ятник.
На майданчику біля Чернечої гори можна зустріти скульптури різних героїв Тарасових творів, а на горизонті по той бік Дніпра знаходиться заказник Тарасовий обрій. Ця місцина відома чи не найкращими на берегах Дніпра пейзажами. Якщо ж відійти від ріки і заглибитись в довколишні ліси, легко заблукати у величезному лабіринті ярів, дрімучих хащів і просторих пагорбів. Особливо приємно тут поблукати в теплу, сонячну погоду влітку, коли все кругом цвіте і сяє.
Зупинитись варто в самому Каневі, місто не надто велике, але знайти житло можливо. Крім цього можна стати табором на березі Дніпра і насолоджуватись його чудовими краєвидами.
В самому заповіднику варто відвідати поляну зі скульптурними зображеннями героїв Шевченка, а також, звісно, могилу поета на Чернічій горі. З неї відкривається чудовий краєвид не забудованого лівого берега.
До заповідника потрібно під'їхати на таксі або ж дістатись пішки. Щодо Канева, туди їдуть автобуси з Києва(ст. метро Видубичі).
http://www.shevchenko-museum.com.ua/
http://mandrivnik.blox.ua/html/1310721,262146,21.html?52971