Починаючи з часів Київської Русі Дніпро було судноплавною річкою, основною артерією на шляху з варягів у греки. Пізніше, саме по ньому козацькі флотилії відправлялись у морські походи до берегів Туреччини. Та для всіх мандрівників у нижній течії річки існувала дуже небезпечна перешкода – дніпровські пороги. Вони панували над Дніпровським Низом тисячі років і лише у ХХ ст. їх затопили…
Ще на зорі Радянської держави за Ленінським планом електрифікації держави планувалось побудувати в районі Олександрівська(сучасне Запоріжжя) гідроелектростанцію. Чому саме тут, а не в будь-якому іншому місті на Дніпрі? Основних причин було декілька. По-перше, для того, щоб забезпечити рух кораблів по Дніпру Києва до гирла. Для цього затоплювались 100 кілометрів порогів на всій ділянці річки від Дніпропетровська до Запоріжжя, а в самій дамбі мали збудувати шлюзи для кораблів.
По-друге, станція мала забезпечити електроенергією центральну і південну Україну. Тут біля, Криворізького залізорудного басейну, планувалось створити величезний промисловий район, та ключовою метою був алюміній – метал майбутнього.
Алюміній на той час був відносно новим, але перспективним матеріалом,який застосовували у всій новітній техніці від високовольтних ліній до (вже в 60 роках) космічних кораблів. Хоч це найпоширеніший метал на планеті, та дістати його не так вже й просто, бо у вільному вигляді на Землі його немає, лише як складова одного з видів глини. Для того, щоб дістати алюміній з глини потрібна була вода і електроенергія, все це можна було знайти в Запоріжжі.
Зводити станцію почали у 1927 році разом з оголошенням в СРСР «курсу на індустріалізацію». Сказати, що будівництво було масштабним - це не сказати нічого. Цілі гори землі піднімались в небо від вибухівки, тисячі людей, як ті мурахи, бігали по майданчику, зводячи бетонного колоса. Ніколи ще у світі не будували такої велетенської ГЕС. Одною з проблем було те, що Дніпро річка велика та не дуже бурхлива, немає значних перепадів висоти, а значить енергії даватиме він не дуже багато.
Єдиним способом вирішити проблему було побудувати височезну дамбу і створити якомога більше різницю у рівні води між річкою і водосховищем. Ще однією дрібничкою було те, що СРСР в принципі не створював турбін і гідроагрегатів необхідних для ГЕС. Та тут вже на допомогу прийшов «загниваючий капіталізм». В розпал Великої Депресії західні компанії потребували великих замовлень, а тут воно було на тарілочці, тільки прийди і візьми.
Країна рад свій шанс не втратила і запросила іноземних спеціалістів для проектування,а також закупила обладнання, якого не вистачає. Кажуть американські інженери з одного конструкторського бюро не могли зрозуміти, чому їх радянські помічники змінюються з величезною швидкістю, і їм що тижня присилають нових людей. Вони то не знали, що партія дала команду провести через співпрацю з американцями якомога більше своїх кадрів для того, щоб люди набрались досвіду.
З 1932 до 1939 в експлуатацію ввели всі 9 гідроагрегатів і станція запрацювала на повну потужність надаючи країні мегавати дешевої енергії. Однак, її довге і щасливе майбутнє добряче зіпсував початок війни СРСР з Німеччиною. У 1941 році, під час відступу Червоної Армії, диверсанти НКВД підірвали дамбу і зруйнували значну частину станції. Їх мало цікавило, що за десяток кілометрів вниз по течії, у Дніпрових плавнях, більше сотні тисяч людей втонули, змиті величезною хвилею.
Після війни ДніпроГЕС було відновлено, і станція знову запрацювала в повну силу. На ній було встановлено нічну ілюмінацію, яку включали в темний час доби коли потреба в електроенергії суттєво знижувалась. Лампи були настільки потужними, що вночі станцію було видно за багато кілометрів, особливо красивий вид відкривався з північних берегів острова Хортиця.
До нашого часу гігант гідроенергетики дійшов майже без змін, через його турбіни щодня проходять мільйони тон води і створюють струм необхідний місту і околицям. Сама станція стала культовим об’єктом для міста, а також одним з основних способів перетину Дніпра у Запоріжжі. ГЕС досі пам’ятає свого ідейного натхненника В.І. Леніна, воно й не дивно бо вона носить його ім’я. Крім неї ім’я вождя світового пролетаріату носять: головна вулиці Запоріжжя – Проспект Леніна, який впирається в площу Леніна і розташований на ній пам’ятник Леніна, за сниною якого знаходиться порт вгадайте імені кого?
Зупинитись рекомендується десь в місті Запоріжжі, наприклад, винайняти квартиру на день-два. Відвідати ДніпроГЕС можна тільки в складі екскурсійної групи або на автомобілі проїжджаючи з одного берега Дніпра на інший. Крім цього варто оглянути дамбу ввечері з північного берега о. Хортиця.
Дістатися до міста дуже легко залізницею чи будь-яким іншим транспортом. Сама гребля знаходиться між правим і лівим берегом Дніпра.
http://www.zotic.zp.ua/links.html
http://podorozh.info/?view=ob&kod=2079
