Засновником села Заклад вважають польського графа Станіслава Скарбека. У затишному місці поміж Дроговижем і Демнею він збудував палац за проектом його австрійської резиденції в містечку Нуссдорф. Палац у Закладі має вигляд букви "П", його середня частина триповерхова, а бокові мають чотири поверхи. Поблизу них - стилізовані башти, висотою у п'ять поверхів.
Початок роботи:
1840-го року в приміщенні свого палацу Станіслав Скарбек заснував "Доброчинний інститут для сиріт та убогих". Його діяльність узаконено 1 серпня 1843 року. Ця будівля неймовірної краси й витонченості мала стати помешканням для усіх бездомних дітей. Мешкали тут діти багатьох національностей, але навчання велося польською у суворому католицькому дусі. Окрім загальної освіти діти здобували і фахові знання: дівчата вивчали городництво, куховарство і шиття, а хлопці -- різні види ремесел й виготовлення горілки. Загалом у Закладі проживало до 400 дітей-сиріт: 250 хлопців та 150 дівчат.
Окрім дітей у палаці Скарбека мешкали близько 60 стареньких. Аби влаштувати у палаці для них притулок, Скарбек продав власний будинок театру у Львові, звіринець, три містечка й 28 сіл. Натомість граф одержав палац-інститут в Закладі у вічне володіння.
Історики й досі сперечаються щодо того, чому Скарбек так облюбував це місце. Одна з версій - у селі він мав коханку Анну, дружину місцевого конюха. Кажуть, що із чотирьох її доньок принаймні дві - Скарбекові. Для цієї жінки Станіслав придбав у Миколаєві величенний будинок. У ньому коханка Скарбека так і не жила, але часто здавала його в оренду для міських балів.
Станіслав Скарбек так і не дочекався остаточного завершення будівництва свого палацу й помер у Львові 28 жовтня 1845 року. Поховали його на Личаківському цвинтарі. Щоправда 1888 року, коли будівництво в Закладі нарешті остаточно завершили, тіло Станіслава Скарбека перепоховали до крипти у так званому Закладському лісі неподалік від палацу-інституту.
Відповідно до статуту, після смерті засновника "Доброчинним закладом-інститутом для сиріт та убогих" керувала Наглядова рада. Її очолював представник з роду Скарбеків і за це він мав певну пільгу - міг проживати в одній з кімнат Закладу, а також театру в місті Львів. Одразу по смерті Станіслава інститут взяв під свою опіку зять Скарбекового брата Ігнація Кароль Яблоновський.
Серед викладачів інситуту більшість становили поляки, однак були й українці. Один з них - Денис Січинський, згодом став генієм-композитором. У 1888 році його, тоді молодого випускника консерваторії, за порадою відомого професора В. Вшелячиньського прийняли у Заклад на посаду вчителя музики. Окрім співу Січинський навчав дітей гри на різноманітних музичних інструментах, а у 1896 році організував на базі інституту духовий оркестр. Наступні два роки Денис був капельмейстром. А 10 років, проведених у Закладі ввійшли до біографії композитора як "Закладський період". За цей час Січинський 1892 року написав кантату "Дніпро реве" на слова Бориса Грінченка, 1894 - марш "Сагайдачний", а ще "Чеську польку", фортепіанні мініатюри й обробки народних пісень.
Ще на початку ХХ ст. автор одного з путівників Мечислав Орлович назвав Заклад "зразковою спорудою", яку можна відвідати "лише за згодою дирекції". А уже 1939 року після "визволення" Західної України мародери вперше розкопали поховання Скарбека у лісопарку, що тепер зветься Закладівським лісом. Опісля борці з релігією ще й 1959 року понищили решту поховань на невеличкому кладовищі, де спочивають працівники інситуту й старі люди. Та й головний корпус палацу Скарбека сильно постраждав після бомбардувань Другої світової війни й перебудов у післявоєнний період.
Радянська влада у 1941 році в одному з корпусів колишнього "Доброчинного інституту для сиріт і убогих" влаштувала свій сиротинець. Згодом його перетворили у тюрму НКВС. А 1984 року тут заснували Миколаївську виправну колонію №50. Ця установа діє до сьогодні, вона розрахована на утримання 600 осіб. Більшість в'язнів - неповнолітні з першою судимістю. На базі виправного закладу діє Державний професійно-технічний навчальний заклад "Миколаївський навчальний центр N 50", а також підприємство, яке спеціалізується на виготовленні металевих виробів - сітки, колючого дроту й секції огорожі. У 1999 році на території Миколаївської виправної колонії №50 відкрито каплицю, у тюрмі із засудженими працює капелан від УГКЦ.
А в головному приміщенні палацу Скарбека нині діє обласна психіатрична лікарня. У радянські часи тут також працював профілакторій для примусового лікування алкоголізму.
Загалом територія замку дуже велика, однак занедбана і навіть трохи моторошна. По цій території навколо замку можна спокійно пройти і оглядати будівлю, працівники лікарні практично не зважають на нечастих приїжджих гостей.
Розташоване у північно-західній частині району за 5 кілометрів від Миколаєва і входить до меж райцентру.
За кілометр від села проходить міжнародна автотраса Київ -- Чоп, а через Заклад проходить невеликий тракт із сусідньої Демні.
Добиратися можна зі Львова по трасі E471/M06 (приблизно 50хв в дорозі)
Також є маршрутне таксі на Миколаїв, № 288, сідати треба в с. Сокільники, що під Львовом.
Адреса селищної ради: 81600, Львівська обл., Миколаївський р-н, вул. Шептицького, 82 , тел. 51-271
http://www.turkarta.com/86_заклад_та_замок_скарбека#lat=49.55345&lng=23.94663&z=16&m=2
http://uk.wikipedia.org/wiki/Заклад_(село)
