Львів - живе місто, він дихає власною історією, але окрім цього і власними парками. Одним з таких прекрасних, освіжаючих та неповторно загадкових місць є парк імені Івана Франка. Що може бути краще, аніж спекотного дня поблукати алеями між зелених насаджень, посидіти на лавках парку у спокої та гармонії з природою, помилуватися його краєвидами та вдихнути свіжого повітря. Парк імені Івана Франка окрім зачаровуючого та живого вигляду має не менш заворожуючу історію та легенди, пов'язані з ним.
Парк імені Івана Франка - чаруюча природна композиція, що поєднує неповторні живі та архітектурні елементи, кожен з яких є невід'ємною частиною усього парку. Саме тут у спекотну літню пору можна заховатися в затінку могутніх велетенських дубів - найстаріших дерев міста Львова, яким вже понад три століття.
Але не завжди парк Франка був таким, яким ми його знаємо сьогодні. Історія почала творити це чарівне місце понад чотириста років тому. Ще до того, як на території парку почали з'являтися густі насадження дерев тут були міські лани, які згодом перейшли у приватну власність. Уже наприкінці XVI століття багатий львівський міщанин Ян Шольц-Вольфович заклав на місці колишніх ланів парк, що обійшлося йому близько в 1600 злотих. Наступним власником парку Франка став посол Венеційської республіки Антоніо Массарі, господар широко відомої Венеційської кам'яниці на площі Ринок. Це відбулося в зв'язку з тим, що Ян Шольц видав свою доньку заміж за Массарі, і вирішив зробити такий чудовий подарунок своєму зятеві. Наступним етапом на шляху до сучасності було передання парку Франка у власність ордену єзуїтів, які з часом збудувавли тут цегельню , а потім, у 1715 році, броварню та корчму, де й було започатковане виробництво славетного львівського пива. Саме тоді парк отримав свою чергову назву Єзуїтський город. Згодом орден єзуїтів було скасовано, і власниками парку став австрійський уряд. Тоді ця територія не виконувала свого теперішнього призначення - на місці парку були склади деревини, а інколи й проводилися ярмарки продажу вовни і промислові виставки. З роками парк почав втрачати свій італіський вигляд, який придав йому попередній власник Антоніо Массарі, а далі його взагалі занедбали і він заріс гущавиною, наче ліс. Та вже у 1799 році, підприємець Ян Гехт, що став наступним господарем парку, повернув йому первісне призначення та переобладнав його на французький манер. Тут було збудовано літній театр, каруселі, альтанки та фонтани, влаштовувалися різноманітні розваги. Проте лише один елемент вцілів до наших днів - альтанка, що розташована у центрі парку.
Пройшовши не малий шлях історією, вже у 1855 році парк імені Івана Франка перейшов у власність міста Львова і був визнаний одним з найстаріших муніципальних парків не лише України, а й Європи. Тоді парку довелося пережити ще одне облаштування - було вирізано майже всі дерева і посаджено ці, які ми бачимо сьогодні, а оформленням дизайну парку займався відомий львівський садівник Бауер.
Окрім пережитої власної історії з парком Франка пов'язана ще одна, на жаль трагічна. Знаний львівський художник Артур Гроттер на знак заручин подарував своїй нареченій Ванді Моне паросток дуба у вазонку, що символізувало їхнє подальше щасливе майбутнє, але за жорстоким розпорядженням долі художник загинув через рік, так і не втіливши свою мрію про довге подружнє життя в реальність. Тоді ж нещасна вдова подарувала дубок місту, і його висадили у парку. Проте трагічна доля художника передалася і його дубові. Невдовзі дерево засохло.
Ще одну легендарну назву парк Франка отримав на початку ХХ століття в честь польського національного героя Тадеуша Костюшка, але більшість львів'ян ще довго вперто називали його Єзуїтським городом. Так само і зараз більшість старших місцевих жителів надають перевагу назві парк Костюшка, аніж Франка. Загалом як би там не було, але від зміни назви це місце не стає менш загадковим та неповторним.
В різні часи вуличками парку імені Івана Франка прогулювалися і такі видатні постаті, як письменник світової слави Станіслав Лем, також відомий львівський композитор Станіслав Людкевич. В кожного відвідувача парку залишилися приємні спогади про це затишне місце. Багато хто з старших львів'ян і на сьогодні згадує популярний кінотеатр "Парк", що розміщався в гущавині величних дерев ще у сімдесяті роки минулого століття.
Як би там не було, а парк імені Івана Франка є невід'ємною частиною міста Львова. Саме тут зосереджена природна гармонія та спокій, саме тут можна відпочити від місцевого ритму. Роки минають, а парк Франка продовжує й надалі чарувати своєю неповторністю, шармом та загадковістю. Ще не одне покоління прогулюватиметься цими охайними вуличками та захоплюватиметься вишуканою композицією з зелених насаджень та архітектурних елементів, що поєдналися в єдиному диві - парку імені Івана Франка.
Неодмінно варто відвідати це неповторне місце, що являється "легенями" славетного міста Львова. Парк імені Івана Франка прекрасний в будь-яку пору року: взимку тут можна полюбуватися незрівнянними пейзажами та загадковістю сплячих дерев, навесні - пробудженням природи, влітку помріяти та заховатися від спеки у затінку, а восени поринути в захоплюючу романтично-вишукану атмосферу, де золотаве листя додає всьому ще більшого шарму.
Парк імені Івана Франка розташований навпроти Львівського національного університету імені Івана Франка, в напрямку якого їде багато маршруток (№: 133, 184, 138, 2А, 38) та тролейбусів (№: 2, 12, 9, 10), тож добратися до парку можна без зайвих труднощів.
http://park-franko-lviv.virtual.ua/
Частину інформації взято з книги "Легенди старого Львова", автор Ілько Лемко
