Личаківський цвинтар – один з найстаріших в Європі, заснований у 1786році. Це справжній музей некрополь, де на площі 40 га налічується понад 3000 кам’яних надгробків, більшість з яких є історико-культурними пам’ятками. У похованнях Личаківського цвинтаря віддзеркалена історія Галичини, яку творили представники української, польської, австрійської, російської, вірменської та інших національностей.
На 86-ти полях захороненні видатні громадські діячі, історики, політики, письменники, композитори, співаки, в тому числі Іван Франко, Маркіян Шашкевич, Соломія Крушельницька, Кос-Анатольський, Станіслав Людкевич, Володимир Івасюк, Іван Крип’якевич, Іван Труш, Ірина Вільде, Антон Монастирський, родини Колесс, Барвінських; Габріела Запольська, Марія Конопніцька, Кароль Шайноха, Артур Гротгер, Юліан Ордон, Станіслав Щепановський, Степан Банах та багато інших; кілька військових меморіалів, в тому числі УПА та польський меморіал.
Величний мавзолей — Фелікса Барчевського, зведений його сином Петром-Володимиром Пробусом, найбагатшою людиною на Поділлі. Велет-склеп — єдине тепер нагадування про казкові багатства цієї родини. Після себе Барчевський залишив на доброчинність і науку 700 000 гульденів готівкою: по 50 000 на стипендії студентам Львівського і Краківського університетів, 50 000 — на щорічну премію за художні та історичні твори, 30 000 — на посаги бідним дівчатам, 15 000 — учням Львівської консерваторії тощо. І якщо б хтось з нащадків мецената задумав опротестувати заповіт, його б негайно позбавили спадщини.
Неподалік — один з найпоетичніших надгробків. Спляча молода жінка, Юзефа Марковська, що померла ще в 1877 році, притягує погляди і породжує дивні перекази, в яких її називають чомусь Барбарою і висувають кілька версій її смерті. За одною, вона була акторкою і померла під час вистави. За іншою — отруїлася, коли дізналася, що коханий зраджує її. А в польських джерелах зустрічаються згадки, що там взагалі поховано чоловіка, Станіслава Зборовського.
Більш як 300000 похованих, понад дві тисячі гробівців, майже півтисячі скульптур, серед них значна частина високомистецьких — статистика некрополя. Найстаріші надгробки датуються 1787 і 1797 роками. Серед новіших гробівців теж трапляються справжні шедеври, як-от довгоногий бронзовий Орфей, що сумно торкається струн своєї ліри (надгробок оперної співачки Соломії Крушельницької). Є надгробки незвичні: біля погруддя лікаря Юзефа Івановича вічно на варті його віддані пси Плутон і Нерон. Є поховання скромні, але з незвичною історією, як от могила Францішка Заремби. Цей солдат армії Костюшка помер на 112 році життя.
На території Личаківського цвинтаря розташовані: пантеон заслужених львів’ян, поле почесних поховань, кладовища польських повстанців проти російського царизму 1830-1831 та 1863-1864 років, польські військові поховання 1918-1920 років («Цвинтар Орлят»), меморіал визвольних змагань українського народу, поховання жертв терору НКВС, меморіал воїнів Збройних Сил СРСР. 1975 року міська влада Львова ухвалила рішення про припинення поховань на Личаківському кладовищі. Виняток робиться лише для особливо заслужених громадян та родин, які мають тут власні гробівці. 1990 року ухвалою міськради територію Личаківського цвинтаря оголошено історико-культурним заповідником місцевого значення.
Розклад роботи: з 9.00 до 18.00, без вихідних
Вартість входу: Загальний квиток – 5 грн., дитячий – 3 грн
м. Львів, вул. Мечнікова, 33.
Телефон: +38 (032) 276-79-87, 275-54-15.
