Манява — село Богородчанського району Івано-Франківської області. Відстань до райцентру становить близько 27 км і проходить автошляхом місцевого значення.
Найвизначнішим місцем с. Маняви є старовинний Манявський скит XVII століття, засновником якого є виходець із Афону монах Йов Княгиницький..Свого часу тут містилася велика бібліотека стародруків. Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир бере свій початок від Скита Манявського, заснованого в другій половині 13 століття. Саме в цей час в Манявські гори прийшли ченці, як проповідники віри Христової та засновники скита-монастиря. Цей монастир був заснований на північний схід від сучасного, на відстані приблизно 820 метрів, в святому місці Українських Карпат в районі «Блаженного каменя». «Блаженний камінь» - дивовижний витвір природи, камінь-брила розміром 10x3 метри з гротом. Природна ніша в скелі має ширину біля 4-х метрів, висоту 1,5 метра і на 2 метри врізається в гору. За народними переказами та твердженнями окремих істориків, саме з цього місця розпочав свою богоугодну історію Скит Манявський. Ченці Києво-Печерського монастиря вийшли з Києва в напрямку Карпат, шукаючи чудодійну воду, яка повинна бути схожою з водою «Києво-Печерською». Вони зупинилися біля каменя – печери з цілющим джерелом. Облаштувавши в печері житло, ченці молитвами, водою та зібраними травами зцілювали хворих та немічних. На тепер Манявський Хресто-Воздвиженський монастир є одним з найвідоміших православних монастирів на Заході України. Поряд з святинею знаходиться один з наймальовничіших карпатських водоспадів - Манявський водоспад.
Манявський водоспад (каскад з трьох водоспадів) висотою 18 м ,один з найвищих у Європі. Долина ріки Манявка на протязі 200 м перед водоспадом має у нижній частині вигляд каньйону з висотою стін до 20 м.Саме з такої стіни і спадає Манявський водоспад, утворюючи біля місця падіння невелике озерце. Вода там дуже холодна . Водоспад спадає вниз, розділяючись на 2 частини: ліву – широку частину і праву – вузеньку, справа від цієї частини з флішевих порід капають маленькі краплини, неначе дощик. За переказами, вода ця омолоджує тих, хто тут скупався, бо нібито колись тут було капище язичницьких богів, які й були покровителями молодості.Це містичне місце. Глибока ущелина поміж дивно-похилих скель, на яких - високі-високі смерічки. Місце, куди сонце якщо й заглядає, то рідко і ненадовго. Вода в річці холодна навіть у спекотні літні дні. Якщо не лячно заночувати, то вночі тут можна почути чарівний спів мавок чи нямок. Але не дай вам Бог піти на їхній спів… Пропаде ваше життя.Так, принаймні, запевняють місцеві…
Доїхати сюди можна з Івано-Франківська (з автостанції №3), з Богородчан, або з Надвірної. Також можна взяти машину. Якщо треба машина може вас зачекати 3 години, а потім назад завести у обласний центр.
