Для християн усього світу Зарваниця добре відома чудотворною іконою і цілющим джерелом, біля якого з'являлася Божа Матір. Зараз на цьому місці споруджено комплекс церковних споруд, що належать Українській Греко-Католицькій Церкві.
За народними переказами, з появою чудотворної ікони Богоматері пов’язуються початки зародження Зарваниці. Коли у 1240 році був дощенту зруйнований Київ, уцілілі монахи почали втікати на захід. Один із київських ченців чудом врятувався від ворожих наїзників і опинився на галицькому Поділлі в лісах над рікою Стрипою. Довге скитальство та нестерпний голод так знесилили його, що, умиротворений надією на допомогу Богоматері, чернець заснув. У сні відкрилась перед ним райська місцина: оповита чарівним серпанком долина, погаптована різнобарвними квітами і освітлена дивним сяйвом. В його блиску з'явилася Мати Божа з двома ангелами, які мали в руках білі лілії. Чернець упав перед Пречистою Дівою Марією на коліна. Вона із усміхом подала йому в руки край свого омофора. Пробудившись, побачив чудову долину, оточену віночком густого лісу. Раптом у росяній траві засвітилося джерело чистої води, а над ним спалахнула небесним промінням ікона Пресвятої Діви Марії з малим Ісусом на руках.Чернець пригадав сон і склав поклін Пречистій. Це місце, де зарвав його сон, назвав Зарваницею. Згодом він збудував біля кринички каплицю і примостив у ній ікону Богоматері. Про славу Зарваниці дізнався хворий князь Теребовлянський Василь і послав своїх слуг за чудотворного іконою та ченцем, але монах відповів: «Як князь хоче бути здоровий, хай прийде сам до Пречистої Діви!» Його привезли сюди, і він зцілився. На знак подяки за одужання князь побудував церкву вище джерела. Це місце, де вона стояла, ще досі називається «білим каменем». До неї перенесли ікону пресвятої Божої Матері.
Сюди, почувши про чудо, почали приходити люди і поселятися. З роками у затишному видолинку виросли церква і монастир, селянські обійстя. Так почалася Зарваниця.
Ікона Зарваницької Матері Божої одна із найдавніших в Україні. Вона дійшла до наших днів із тринадцятого- чотирнадцятого століття крізь смерчі спустошень і пожежі лихоліть. Жодне дійство не обходиться без Зарваницької Матері Божої. Перед Її престолом у церкві Пресвятої: Трійці прочани просять у Неї ласки і порятунку. Щороку,тисячі парафіян відвідують прощу до Зарваниці.У цьому духотворному місці люди лікують свої душі. На маю думку ті , хто по бував у Зарваниці не залишиться байдужим до цього чудового місця .І йому обов’язково захочеться повернутись знову.
Тим, хто має бажання поїхати до Зарваниці автобусом, не буде проблемою виїхати з приміської автостанції Тернополя, або центрального автовокзалу, якщо немає прямого можна доїхати до ст. Дружба Теребовлянського району і там пересісти до Зарваниці. У звичайні дні місць більш ніж достатньо. На свята в цьому напрямку пасажирів більшає, але такого, щоб люди не могли доїхати, немає. Кількість автобусів, яка є сьогодні, – достатня, це перевірено роками. Детальнішу інформацію можна дізнатися і в довідкових службах центральної та приміської автостанцій за номерами
(0352) 23-54-15, (0352) 23-63-56 (Автовокзал), (0352) 52-79-29 (Приміська автостанція).
